Лялько Вадим Іванович
Директор Наукового центру аерокосмічних досліджень Землі Інституту геологічних наук НАН України, Лауреат Державних премій в області науки і техніки УРСР та України і премії ім. В.І.Вернадського АН України, заслужений діяч науки і техніки України, академік НАН України, доктор геолого-мінералогічних наук, професор.
Основні дати життя та діяльності В.І. Лялька
Народився 1.09.31 р. в м. Переяславі-Хмельницькому Київської області в родині службовців. У 1955 році закінчив Київський державний університет ім. Т.Г. Шевченка по геологічному факультету.
З 1955 р. - в Інституті геологічних наук (ІГН) Академії наук УРСР, м. Київ, на посадах: інженера відділу гідрогеології (до 1959 р.), молодшого наукового співробітника (до 1965 р.), потім - старшого наукового співробітника.
У 1969 р. був призначений завідувачем відділом моделювання гідрогеологічних процесів ІГН, а після зміни структури інституту в 1973 р. - завідувачем відділом тепломасопереносу в земній корі ІГН. Засновник (1992 р.) Центру аерокосмічних досліджень Землі ІГН НАН України і його директор з того часу. Член Бюро відділення наук про Землю Національної академії наук України.
Кандидатська дисертація (1964 р.) на тему "Формирование, оценка и прогноз изменения ресурсов подземных вод в условиях засушливой зоны Украины". Докторська дисертація (1972 р.) на тему "Исследование особенностей тепло- и массопереноса в подземных водах юго-запада Русской платформы и сопредельных регионов".
У 1974-1978 рр. обирався заступником академіка-секретаря і членом Бюро відділення наук про Землю АН УРСР.
Лауреат Державної премії УРСР в галузі науки і техніки (1989 р.) і премії ім. В.І. Вернадського Академії наук України (1986 р.).
У 1992 р. обраний членом-кореспондентом Академії наук України. Заслужений діяч науки і техніки України (1997 р.).
Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (2005 р.).
У травні 2010 р. обраний академіком Національної академії наук України.
Автор понад 350-и наукових праць, в тому числі 20-и монографій. У 1981 р. в США видана англійською мовою його монографія
"Calculation on Heat and Mass Transfer in the Earth Crust" (видавництво Amerind Publishing Co., Pvt. Ltd., New Delhi, 150 p.).
Основні наукові розробки В.І.Лялька та його наукової школи
- Складання карти гідрогеологічних умов сільськогосподарського водопостачання півдня України масштабу 1:500 000 (Інститут геологічних наук АН УРСР і Всесоюзний гідрогеологічний трест Міністерства геології СРСР, 1955 - 1956 рр.).
- Вивчення радіоактивності мінеральних вод Українського кристалічного щита й узагальнення матеріалів по застосуванню тритієвого методу в гідрогеологічних дослідженнях (1957 - 1958 рр.)
- Дослідження формування ресурсів підземних вод і динаміки вологи в зоні аерації посушливих районів України на основі експериментальних польових робіт з лізіметричних вимірів, нейтронного гама-каротажу свердловин і обробки отриманих матеріалів із застосуванням розрахункових залежностей теорії тепловодоообміну і математичного моделювання процесів фільтрації (на прикладі межиріччя Дніпро-Молочна) (1959 - 1964 рр.).
- Дослідження тепло- і масопереносу в земній корі на основі комп'ютерних програм розрахунків експлуатаційних запасів термальних і мінеральних вод, захоронення промислових стоків у надра, палеореконструкції процесів рудоутворення, обґрунтування гідрогеохімічних і гідрогеотермічних пошуків корисних копалин з урахуванням кінетики взаємодії в системі "розчин-порода" (1965 - 1972 рр.).
- Розробка теоретико-методичних основ формування геотермічних, геохімічних, спектральних пошукових сигналів у приповерхневих шарах і на земній поверхні на основі уявлень теорії енергомасообміну в геосистемах. Складання комп'ютерних програм рішення прямих і зворотних гідрогеотермічних задач стосовно пошуків нафтогазових покладів. Експериментальні наземні й авіаційні теплові, мультиспектральні і радіохвильові зйомки для рішення геологічних і екологічних задач (1973 - 1991 рр.).
- Теоретико-методичне обґрунтування і практичне випробування в виробничих умовах нових методів в аерокосмічному землезнавстві (радарна інтерферометрія, гіперспектрометрія та ін.) з метою вирішення актуальних для України природоресурсних і природоохоронних задач (пошук нафтогазових покладів, контроль і прогнозування врожайності сільськогосподарських культур, пожежонебезпечності лісів, підтоплення територій, паводків, екологічного стану територій і акваторій та ін.) (1992 - 2002 рр.).