Будь-яка лінія на земній поверхні, всі точки котрої мають одну й ту ж широту. Якщо це географічна широта, то кажуть про географічні П. На земному еліпсоїді географічна П. утворюється в результаті перетину його поверхні площиною, що перпендикулярна його вісі обертання. П. визначає напрямок з заходу на схід. Сітку меридіанів та географічних П. на земному еліпсоїді, кулі та глобусі називають географічною сіткою, а її зображення на карті - картографічною сіткою. Крім того, використовуються поняття небесної (добової) та геодезичної П. Небесна П. – будь-який з перетинів небесної сфери площиною, перпендикулярною до вісі світу; по небесних П. здійснюється видимий добовий рух світил внаслідок обертання Землі навколо своєї вісі. Геодезична П. – будь-яка плоска крива на поверхні референц-еліпсоїда, точки якої рівновіддалені від екватора (П. – кола) або від якого-небудь меридіана (П. – еліпси).

Класифікаційна ознака об'єкту (об'єктів) на зображеннях, яка задається статистичними параметрами (вектором осереднених значень та ковариаційною матрицею) пікселів навчальної вибірки.

В атмосферах планет – ефект нагріву внутрішніх прошарків атмосфери (Землі, Венери, інших планет), обумовлений прозорістю атмосфери для основної частини випромінювання Сонця (в оптичному діапазоні) і поглинанням атмосферою основної (інфрачервоної) частини теплового випромінювання поверхні планети,  нагрітої Сонцем. Існує думка, що посилення парникового ефекту може призвести до глобальних змін клімату Землі.

Тестування навчальної вибірки, яке складається у "підсвітлюванні" областей зображення, спектрально подібних області вибірки.

Частина площі зображення (знімка), що перекривається суміжним зображенням (знімком). Розрізнюють П. поздовжнє - для зображень одного й того самого маршруту або оберту, та поперечне - для зображень сусідніх маршрутів або витків. Величина П. звичайно вимірюється у відсотках. Для надійного забезпечення стереоефекту та стереооброблення пари знімків, тобто стереопари, в одному маршруті поздовжнє П. повинне бути не менш 60%.

Зміна напряму розповсюдження хвилі в неоднорідному середовищі, обумовлена залежністю фазової швидкості хвилі від координат. На ефекті П. х. оснований принцип дії більшості оптичних приладів (мікроскопів, фотоапаратів та ін.).

Операція, в результаті якої одна вихідна карта перетворюється на іншу, в похідну карту. Мета П. к. – приведення картографічного зображення до вигляду, більш придатного для вивчення будь-якого конкретного об'єкту чи явища з застосуванням картографічного методу дослідження, математико-картографічного моделювання, геоінформаційних технологій. Операція П. к. виконується за допомогою операторів перетворення – спеціальних логічних, графічних, графоаналітичних або математичних процедур.

Емпіричне лінійне перетворення координат простору спектральних ознак, яке дає координати "яскравість", "зелень", "вологість", "серпанок", котрі звичайно використовуються при вивченні рослинного покрову.

1. Реакція системи на східчастий вхідний сигнал;

2. В аерофотографії: те ж саме, що крива суміжна.

Діяння, що викликає викривляння (порушення) відповідності між значенням сигналу і інформацією, яка ним передається. Подібне діяння, як правило, не є випадковим, воно пов’язується з процесами або діями іншої природи.

Точка найменшого віддалення КА від центру Землі під час його руху вздовж встановленої орбіти.

Мінімальний інтервал незалежної змінної, після якого повторюються однакові характеристики періодичного явища. При розгляду процесів випромінювання незалежної змінної служить час, при цьому застосовуються поняття періоду коливань світлового (електричного) або магнітного вектора. Позначається Т. Одиниця: секунда (с).

Проміжок часу, на базі якого будується ретроспекція.

Величина, зворотня питомому порогу чутливості. Позначається D*. Вимірюється в Вт-1 см vГц.

Поріг чутливості приймача випромінювання, приведений до одиничної смуги частот та одиничного по площі фоточутливого елементу. Позначається ФП*, вимірюється в Вт / см vГц .

Поверхня, на якій розташовані або на фоні якої спостерігаються об’єкти зондування.

Найменший просторовий елемент цифрового зображення (похідне від Picture Element). Розбиття поля зображення на П. досягається в результаті дискретизації зображення (розбивки на далі неподільні елементи - дискрети, або точки растра). Яскравість і колір (останнє - у випадку кольорового зображення) є незмінними у межах цього елементу.

Спеціальна структура даних, що істотно збільшує швидкість візуалізування (перегляду) даних. Така структура дозволяє вписувати множину пікселів вихідного зображення (знімку) в обмежену кількість пікселів вікна дисплею з виводом на нього одного з попередньо побудованих зображень з просторовою розрізненністю, послідовно зменшуваною в 2, 4 або 8 крат.

Пристрій відображення, призначений для виводу даних в графічній формі на папір, пластик, фоточутливий матеріал або на інший носій через креслення, гравірування, фотореєстрацію або іншим чином. П. розділяють на планшетні - з розміщенням носія на плоскої поверхні; барабанні - з носієм на барабані, що обертається; рулонні, або роликові. За принципом побудови зображення П. розподіляються на векторні та растрові. Векторні плоттери будують зображення пером або олівцем. Растрові плоттери, успадкувавши конструктивні особливості принтерів, будують зображення шляхом відтворення по рядках; за методом друку вони діляться на електростатичні, струйні, лазерні, світлодіодні, термічні, фотоплоттери. Основними конструктивними та експлуатаційними характеристиками П., за винятком перелічених є: формат зображення, що відтворюється (зазвичай від А4 до А0 для П. нерулонного типу або зі змінною довжиною поверхні барабану); розмір робочого поля, точність, розрізненність (для растрових П. зазвичай 300-2500 точок на дюйм); швидкість виготовлення одиниці продукції заданого формату; наявність чи відсутність власної пам'яті; інтерфейс та програмне забезпечення. Деякі моделі плоттерів комплектуються або можуть оснащуватись насадками, що надають їм функції сканера.

Внутрішня область плоского двовимірного об'єкта, яка утворена замкнутою послідовністю дуг у векторно-топологічному представленні або сегментів нетопологічної моделі "спагетті", та що ідентифікується внутрішньою точкою і асоційованими з нею значеннями атрибутів.    Див. ще П.33.

Тривимірний об'єкт, один з чотирьох основних типів просторових об'єктів (нарівні з точками, лініями та полігонами як планіметричними об'єктами), визначений не тільки плановими координатами, але й аплікатою Z, тобто трійцею, триплетом координат; оболонка тіла або його частина.

Форма представлення інформації (наприклад, зображення, текст, мова, цифрові дані і т. ін.)

Явище світності атмосферного шару, яке обумовлене розсіянням частини світлових промінів, що проходять через цей шар. При наявності П. с. дальність візуальної видимості об'єктів поменшується.

У системах GPS: погіршення точності визначення координат, обумовлене змінами у взаємному просторовому (геометричному) розташуванню приймача та супутників, які він спостерігає. Це положення змінюється в часі завдяки постійному руху супутників. Для кількісної оцінки цього фактору використовується коефіцієнт DOP, на який треба помножити сумарну помилку навігаційних визначень, щоб визначити повну помилку. Вважається, що для більшості задач значення цього коефіцієнту не повинне перевищувати значення 6. У противному випадку на час спостережень, коли цей коефіцієнт більше за 6, зібрані GPS-дані ігноруються. На практиці вплив цього фактору на різні параметри навігаційних GPS-визначень оцінюється складовими DOP: GDOP (Geometric Dilution of Precision) – вплив на координатні та часові визначення; PDOP (Position Dilution of Precision) - вплив на координатні визначення; HDOP (Horizontal Dilution of Precision) - вплив на визначення горизонтальних координат; VDOP (Vertical Dilution of Precision) - вплив на визначення висоти; TDOP (Time Dilution of Precision) - вплив на визначення часу.

Перетворення енергії випромінювання в іншу форму енергії внаслідок взаємодії з речовиною.

Фотографічне зображення (відбиток з фотонегативу), в якому відносний розподіл яскравостей або кольорів відповідає їх розподілу в об'єкті знімання. П. отримують за схемою, аналогічною схемі отримання негатива, а саме: експонування фотопапіру, проявлення, проміжне промивання, фіксування, підсумкове промивання та сушка.

Вимірювання за допомогою супутникових систем позиціювання з метою визначення координат місцезнаходження об'єкта в тривимірному навколоземному просторі. Найбільш відомими супутниковими системами позиціювання є GPS та GLONASS. У них параметри П. вимірюють кодовим або фазовим методом. Відомі способи автономного та диференційного П. При автономному П.  визначаються абсолютні координати місцезнаходження просторовою лінійною засічкою по вимірам псевдовідстаней тільки з одного пункту (того, що визначається). При диференційному П. псевдовідстані вимірюють одночасно з двох пунктів: базової станції (розташована у пункті з відомими координатами) і рухаючої станції, яка стоїть понад новою точкою, а потім вимірювані відстані порівнюють і вводять відповідні поправки.

Вектор щільності потоку електромагнітної енергії. Модуль П. в. дорівнює енергії, яка переноситься за одиницю часу через одиницю поверхні, що перпендикулярна напрямку розповсюдження електромагнітної енергії (тобто к напрямку П. в.). В системі одиниць СІ П. в. визначається як векторний здобуток напруженостей електрічного і магнітного полів.

Відношення швидкості світла у вакуумі до швидкості світла в середовищі (абсолютний П. п.). Відносний П. з. двох середовищ - відношення швидкості світла в середовищі, з якого світло падає на границю розподілу, до швидкості світла в другому середовищі.

Відношення відносного зменшення світлового потоку (потоку випромінювання) dФ/Ф під час його проходження через шар середовища до товщини dl цього шару. Позначається a. 

Одиниця: м-1.

Формат векторних даних програми ArcInfo, побудований за файловим принципом і призначений для збереження інформації про просторове положення, форму та атрибутивні характеристики просторових об’єктів. При цьому геометрична інформація про просторові об’єкти зберігається як сукупність первінних просторових об’єктів (таких, як дуги, вузли, полігони та точкові мітки) та вторинних просторових об’єктів (таких, як екстенти, зв’язки між об’єктами, анотації), а семантична інформація про них акумулюється в таблицях атрибутів.

Тілесний кут, у межах якого технічний засіб ДЗЗ забезпечує одержання даних ДЗЗ. Ще П. з. оптичної системи називають частину простору предметів, яка цією системою відображається.

Багатокутник, полігональний об'єкт, контур, контурний об'єкт, область - двовимірний (площовий) об'єкт, один з чотирьох основних типів просторових об'єктів (поряд з точками, лініями та поверхнями). Розрізнюють П. простий - що не містить внутрішніх полігонів, та комплексний - що містить внутрішні полігони, які називають "островами" і анклавами. Окремо виділяють тип П., який зв'язаний топологічними відношеннями з сусідніми та обмежуючими дугами; подібна ситуація з полігональними та іншими просторовими об'єктами характерна для стандарту SDTS.

Частина поверхні Землі з відомими географічними, геодезичними, спектральними та іншими характеристиками, яка може бути використана як джерело допоміжних даних при інтерпретуванні даних ДЗЗ.

Правила з’єднання, що використовуються при злитті двох просторових об’єктів в один. Вони указують, яким чином формуються атрибутивні значення результуючого об’єкта з атрибутивних значень вихідних об’єктів. Стандартне правило з’єднання включає три можливі варіанти: встановлення атрибутів за замовчуванням, сумовання їх значень або обчислення зваженого середнього значення.

Правила поділу, що використовуються при розділі одного просторового об’єкта на два окремих об'єкти. Вони вказують, яким чином формуються атрибутивні значення результуючих об’єктів з атрибутивних значень вихідного об’єкта. Стандартне правило поділу включає три можливі варіанти: встановлення атрибутів за замовчуванням, дублювання атрибутів або встановлення значень атрибутів пропорційно геометричним характеристикам результуючих об’єктів.

Упорядкованість в орієнтації векторів напруженостей електричного  і магнітного  полів світлової хвилі в площині, перпендикулярній напрямку розповсюдження. Розрізнюють лінійну П. с., коли електричний вектор  зберігає постійне направлення, еліптичну П. с., при котрій кінець вектора  описує еліпс, і кругову П. с. (кінець вектора  описує коло).

П. к. (наприклад, точки М) на площині – це два числа: відстань (ОМ) цієї точки від фіксованої точки О (полюса) і полярний кут між відрізком ОМ і полярною віссю ОР.

Одна з помилок, яка може виникати при вирішенні задачі виявлення сигналу (об'єкта) в умовах завад або шумів: а саме: помилка, пов'язана з прийняттям рішення про відсутність об'єкта (сигналу), коли реально він присутній. Тому П. п. р. ще має назву пропуску сигналу (об'єкта).

Помилка, яка виникає, коли початкова та кінцева точки GPS–вимірювань співпадають, тобто траєкторія вимірів має форму замкненого контуру. Теоретично результати обох обчислювань координат точки замкнення повинні співпадати, але, внаслідок помилок вимірювань, вони розрізнюються. Різниця між їх значеннями складає величину показника П. з. (або незамкнення, як його інколи називають).

Одна з помилок, яка може виникати при вирішенні задачі виявлення сигналу (об'єкта) в умовах завад або шумів, а саме: помилка, пов'язана з прийняттям рішення про наявність сигналу (об'єкта), коли реально він відсутній. Тому П. п. р. ще має назву хибної тривоги. Таким чином, П. п. р. виникає, коли відхиляється вірне рішення.

Апостеріорна величина відхилення прогнозу від дійсного стану об'єкта. Примітка: помилка прогнозу не визначає однозначно якість прогнозу, тому що вона, в значній мірі, залежить від прийнятих на основі прогнозу рішень та їх реалізації.

Відхилення результатів вимірів від істинних або більш точних значень виміряних величин.

Помилки, що випадково змінюються в процесі вимірювань.

Внесення змін до змісту даних (для їх приведення до поточного (актуального) стану) із зберіганням способу їх організації і зовнішньої ідентифікації. Цей процес у повній мірі відноситься також до поновлення карт. Необхідність поновлення виникає внаслідок старіння даних. Старіння може бути фізичним, інформаційним та моральним. Фізичне старіння пов'язане зі зношуванням носія, інформаційне - зі змінами у відповідності даних поточному (актуальному) стану, моральне - зі змінами у часі вимог до даних.

Середньоквадратичне значення амплітуди першої гармоніки діючого на приймач випромінювання модульованого потоку випромінювання з заданим спектральним розподілом, при котрому середнє значення амплітуди першої гармоніки напруги (струму) фотосигналу дорівнює середньоквадратичному значенню напруги (струму) шуму в заданій смузі на частоті модуляції потоку випромінювання. Позначається Фп. Вимірюється в ватах (Вт).

Поріг чутливості приймача випромінювання, приведений до одиничної смуги частот підсилювача. Позначається Фп1. Вимірюється в Вт / vГц .

Нехай  є n спостережень і нехай   - ці ж спостереження, упорядковані за зростанням їх величин, тобто варіаційний ряд. Тоді елементи варіаційного ряду називаються П. с.; зокрема, х(i) носить назву i-ої П. с.

Процедура перетворення та обчислювального оброблення GPS–даних, що виконується після закінчення їх збирання. П. даних звичайно виконується в камеральних умовах з використанням відповідного програмного забезпечення, в результаті чого отримуються більш точні координатні визначення, ніж ті, що були отримані безпосередньо з даних вимірювань.

Потужність випромінювання. Позначається Фe,  Ф або Р. Одиниця: ват (Вт).

Просторова модель даних, яка є сукупністю прошарків, кожен з котрих містить однотипні об’єкти.

Прогноз, змістом котрого є визначення можливого стану об'єкта прогнозування у майбутньому.

Правила зв’язування об’єктів в мережі, що встановлють, які саме типи об’єктів мережі можуть стикуватися між собою. Існують два типи П. з.: “ребро-ребро” та “ребро-вершина”.

Правило, що встановлює, яким чином ребра можуть бути зв’язані між собою; наприклад, що ребро типу А може з’єднатися з ребром типу В через вершину типу С. В опису будь-якого П. з. р. обов’язково фигурує об’єкт типу "вершина".

Правило, яке встановлює, що ребро типу А може з’єднатися з вершиною типу В.

Універсальна множина об’єктів, тобто всі елементи знання про проблемну задачу або клас проблемних задач, котрі передбачається вирішувати (вирішуються). Звичайно ця множина розміщується у БД.

1. Спосіб представлення цифрового зображення (звичайно тематичного шару), що забезпечує різним класам об'єктів відповідні кольори;

2. Спосіб представлення напівтонового зображення, за яким різним рівням градацій надають відповідні кольори. Зображення, що таким чином утворюється, називається псевдокольоровим.

Спосіб цифрового опису просторових об'єктів, тип структури просторових даних; найбільш універсальні та вживані такі способи: векторне представлення (векторно-топологічне та векторно-нетопологічне, або модель "спагетті"), растрове, квадродерево (квадротомічне представлення). До менш поширених або тих, що застосовують для представлення просторових об'єктів певного типу, відносяться також гіперграфова модель, модель типу TIN та її багатовимірні розширення. Відомі також гібридні моделі просторових даних. Машинні реалізації моделей просторових даних називають форматами просторових даних. Існують методи та технології переходу від одних П. п. д. до інших (наприклад, растрово-векторне, векторно-растрове перетворення).

Широкий клас по-елементних перетворень амплітуд пікселів зображення (це бінарізація, порогове оброблення, контрастування та ін.).

Встановлення відповідності між системою координат знімка та географічною системою координат на підставі характеристик технічних засобів ДЗЗ, орбітальних даних, контурних карт місцевості, наземних опорних точок та інше. Див. ще П.90.

Електронні пристрої, які приймають сигнали супутників з ціллю позиціювання. П. п. визначають, від якого супутника приймається сигнал, розрізнюють ті сигнали, відслідковують них, вимірюють, відтворюють результати в цифрову форму, оброблюють, зберігають їх і т. д. П. п. бувають послідовного (на 1-2 канали) і паралельного стеження (багатоканальні, на 6-12 й більш каналів); одночастотні (L1) і двохчастотні (L1 та L2); можуть здійснювати виміри кодовим або фазовим методами, бувають розраховані на приймання сигналів системи GPS або системи ГЛОНАСС (GLONASS) або обох систем.

Принцип прогнозування, що потребує розробки варіантів прогнозу, виходячи із варіантів прогнозного фону.

Положення, згідно якого результуючий ефект складного процесу діяння є сума ефектів, що викликаються кожним діянням окремо, при умові, що останні взаємно не впливають один на інший.

Принцип прогнозування, що потребує узгодженості нормативних і пошукових прогнозів різної природи і різних періодів попередження.

Оптичне випромінювання з швидко і безпорядково змінюваними напрямками світлового вектора електромагнітного поля, причому всі напрямки коливань світлового вектору, які перпендикулярні до напрямку розповсюдження світлових променів, рівноймовірні.

Науково обґрунтоване судження про можливі стани об'єкта у майбутньому і/або про альтернативні шляхи і терміни їх здійснення.

Карта, яка відображає розвиток явищ в майбутньому, а також можливість виявлення ще невиявлених об'єктів

Модель об'єкта прогнозування, дослідження якої дозволяє отримати інформацію про можливі стани об'єкта в майбутньому та/або шляхах і термінах їх здійснення.

Етап прогнозування, на якому досліджується історія розвитку об'єкта прогнозування і прогнозного фону з ціллю отримання їхнього систематизованого опису.

Максимально можливий період попередження прогнозу заданої точності.

Узагальнена характеристика розвитку багатомірного стохастичного об'єкта прогнозування, що не спостерігається, і яка кількісно виражається, як правило, власним вектором коваріаційної матриці змінних об'єкта прогнозування.

Сукупність зовнішніх по відношенню до об'єкта прогнозування умов, істотних для рішення задачі прогнозу.

Процес наукового передбачення майбутнього стану явища на основі аналізу. Результатом П. є прогноз. Виділяють три класи методів П.: екстраполяція, моделювання, опитування експертів.

Система методів прогнозування і засобів їх реалізації, що функціонує у відповідності з основними принципами прогнозування.

1. Дані, що призначені для управління конкретними компонентами системи оброблення даних з метою реалізації певного алгоритму;

2. Упорядкована послідовність команд, що підлягають обробленню; послідовність виразів (речень) мови програмування. П. разом з документацією до неї утворюють програмне забезпечення.

Сукупність програм системи оброблення інформації та програмних документів, що необхідні при експлуатації цих програм. Виділяють П. з. системне, під яким розуміють всі програмні засоби, що необхідні для реалізації системи, яка задовольняє вимогам кінцевих користувачів, і прикладне, тобто програми, за допомогою яких забезпечується виконання конкретних задач в межах прийнятої організації обчислень та розрахунків. П. з. ГІС підтримує той чи інший набір функціональних можливостей ГІС і включає спеціалізовані програмні засоби: картографічні візуалізатори, засоби настільного картографування, інформаційно-довідкові системи, функціональні засоби (конвертування форматів, цифрування, векторизація тощо).

Зображення просторового об'єкту в площині, що побудоване за визначеними законами.

1. Проекція, в котрій промені, що проектуються, перпендикулярні картинній площині;

2. Зображення, яке побудоване за законами ортогонального проектування.

1. Проекція, в котрій промені, що проектуються, виходять з однієї точки (центру).

2. Зображення, яке побудоване за законами центрального проектування.

Величина, що характеризує, яку саме частину світла пропускає середовище без зміни напрямку його розповсюдження. Визначається відношенням світлового потоку (потоку випромінювання), який пройшов у середовищі шлях, що дорівнює одиниці довжини, без зміни напряму, до світлового потоку (потоку випромінювання), який ввійшов у це середовище в вигляді паралельного пучка.

Одиниця відносної величини, дорівнює однієї тисячної безрозмірної одиниці. Позначається символом 0/00. 10/00 = 10-3.

Те ж саме, що П.39.

Проходження випромінювання через середовище без зміни частот складаючих його монохроматичних випромінювань.

Послідовна процедура, при якій визначається рисунок (послідовність) межових пікселів деякої області або всіх областей зображення.

Сукупність усіх можливих значень ознак об'єктів, що розпізнаються.

Множина, з котрої вибираються рішення.

СУБД, що містить просторові об’єкти.

Див. Ф.7.

Тип просторового аналізу, в якому атрибути просторових об’єктів, що знаходяться в різних прошарках, поєднуються між собою залежно від їх взаємного просторового положення.

Процес встановлення зв'язків між координатами зображення та системою географічних координат.

Група функцій, що забезпечує виділення просторових об'єктів та встановлення між ними характеру просторових та інших типів відношень. Найбільш поширені з них: аналіз зон                                      видимості / невидимості, аналіз сусідства, аналіз мереж, створення та оброблення цифрових моделей рельєфу, побудова буферних зон та ін.

Діапазони значень та точності просторових (х, у, z) координат, а також діапазони значень атрибутів, за межі яких не повинні виходити характеристики множини просторових об’єктів або класу просторових об’єктів в базі геоданих.

Цифрове подання об'єкту реальності, інакше цифрова модель об'єкту місцевості, що містить його місцезнаходження та набір властивостей, характеристик, атрибутів (позиційних та непозиційних просторових даних відповідно) або сам цей об'єкт. Виділяють чотири основних типи П. о.: точкові (точки), лінійні (лінії), площові або полігональні, контурні (полігони) та поверхні, 0-, 1-, 2- и тривимірні відповідно, а також тіла. Точки, лінії та полігони об'єднує поняття плоских, або планіметричних об'єктів, поверхні (а також тіла) відносять до типу тривимірних об'єктів, або об'ємних об'єктів. Певні набори простих П. о. можуть об'єднуватись у складні (комплексні) П. о. Повний набір однотипних об'єктів одного класу в межах даної території утворює шар. Перелічені елементарні просторові об'єкти та/або елементи, що утворюють їх, іноді називають примітивами, у тому числі, геометричними та топологічними примітивами, за аналогією з графічними примітивами в комп'ютерній (машинній) графіці.

Дані про просторові (геопросторові) об'єкти, які включають відомості про їх місцеположення, геометричні форми, інші просторові атрибути, а також семантичні характеристики цех об’єктів.

Представлення зображення в просторово-частотній площині, яке створюється шляхом перетворення Фур'є або функції, якою описується зображення (у випадку детермінованих сигналів), або автокореляційної функції зображення (при випадковому розподілу яскравостей). П.-ч. с. з. надає уявлення про наявність у зображенні тих чи інших просторових гармонік.

Хронологічно упорядкована послідовність станів деякої системи. Сутність П., які мають місце у геосистемі, вивчається, зокрема, методом ДЗЗ.

Напрямок вектора сили тяжіння в даній точці. Напрямок П. л. характеризується астрономічними координатами - широтою і довготою, що визначаються з астрономічних спостережень.

Шумоподібний код, що накладається на несучі частоти L1 та L2 при формуванні GPS–сигналу. Цей код є послідовністю двійкових „0” та „1”. Його властивості дозволяють, при інших рівних умовах, забезпечити максимальне відношення “сигнал-шум” в процесі декодування сигналу супутника в апаратурі приймача.

Міра імовірного часу розповсюдження GPS–сигналу між супутником та антеною приймача, яка виражена у вигляді дальності. П. обчислюється шляхом перемножування цього часу на швидкість розповсюдження GPS – сигналу, що дорівнює швидкості світла. П. відрізняється від дійсного значення дальності між супутником та антеною приймача внаслідок розбіжності шкал часу апаратури супутника та приймача, затримкам сигналу супутника в атмосфері Землі та іншим спотворенням.

Розташований на земній поверхні передавач, параметри сигналу якого аналогічні параметрам GPS-сигналу реального супутника. Використовується для більш ефективної реалізації диференційного режиму GPS, а також для використання GPS-методу для вирішення навігаційної задачі в закритих приміщеннях, де відсутня видимість реальних GPS-супутників.

Різновид статичного знимання, або статичного методу GPS-вимірювань, в якому неперервність вимірів зберігається тільки на базовій станції; на рухомій станції виміри виконують тільки на початку і наприкінці часового інтервалу. В цілому для П. характерне, що точність визначення висоти в 2-3 рази нижче, ніж точність визначення планових координат.

В супутникових системах позиціювання: місце розташування точки GPS-спостережень, де встановлений приймач позиціювання.